Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – сучасна психотерапевтична парадигма з емпірично доведеною ефективністю, яка на сьогоднішній день є напрямом вибору №1 як у терапії психічних розладів, так і в психологічній допомозі психічно здоровим людям із ситуативними труднощами.

КПТ:

• активний, директивний, обмежений у часі, структурований підхід
• заснована на положенні, що емоції та поведінка людини багато в чому визначаються тим, як вона описує для себе, розуміє та структурує реальність. А уявлення людини (словесні або образні «події», присутні в її свідомості) визначаються установками і переконаннями (схемами), сформованими в результаті минулого досвіду.

Основна ідея КПТ

Реакції людини (емоції, поведінка і фізіологічні реакції) багато в чому залежать від того, як вона інтерпретує подію (думки, переконання про цю подію).

Практичні висновки :

1. На людину впливають не самі події, а сенс (значення), яке вона їм надає. Одна і та ж подія може мати різні емоційні та поведінкові реакції в залежності від інтерпретації.
2. Коли емоційна реакція здається непропорційною або неадекватною події, це пов’язано з індивідуальною інтерпретацією того, що відбувається.
3. Позбавити людину дисфункціональних переживань та дезадаптивної поведінки можливо через допомогу у зміні стійких переконань та ситуативних інтерпретацій на більш адекватні.

«Додаткові» положення КПТ:

• зміна поведінки, в свою чергу, призводить до зміни мислення (а значить, і емоцій і фізіологічних реакцій).
• робота над зміною емоцій також призводить до зміни мислення (а значить, і фізіологічних реакцій).
• вплив на фізіологію дозволяє впливати на мислення (а значить, і на емоції і поведінку).

Принципи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ)

1. Безперервний розвиток когнітивної концептуалізації клієнтського випадку

Клієнти схильні уникання. Завдяки когнітивній  концептуалізації психотерапевт комплексно і динамічно вивчає представлені симптоми (зокрема когнітивні особливості), визначає, що вплинуло на виникнення симптомів у минулому, що підтримує симптоми зараз, яке установки має клієнт на різних рівнях, будує гіпотези і тестує їх, а також розробляє план психотерапевтичного втручання.

У процесі когнітивної концептуалізації і психолог, і клієнт з кожною сесією краще розуміють картину проблеми в цілому та її окремі деталі.

2.  Активна співпраця (партнерство)

У КПТ клієнт не може бути пасивним учасником, об’єктом психотерапевтичних впливів. Його діяльність проявляється в різних формах, підтримуваних і активованих психотерапевтом:

• клієнт пропонує теми – порядок денний кожної сесії,
• клієнт виконує домашні завдання,
• клієнт виявляє свої дисфункціональні переконання,
• клієнт змінює дисфункціональні переконання на раціональні.

3. Створення довірчих відносин

Спочатку клієнти намагаються озвучити на сесії і писати в щоденниках «нешкідливі думки» і описувати «нешкідливі» проблеми, так як їх зупиняє, крім усього іншого, страх перед осудженням.   Тому, безоцінне прийняття та емпатія є найважливішими умовами ефективності психологічної допомоги в КПТ.

4. Спрямованість на проблемах і конкретній меті

КПТ вибудовується як пошук і подолання перешкод, які заважають клієнту вирішувати проблеми і досягати поставлених цілей:

Якщо клієнт володіє навичками вирішення проблем – формується і розвивається майстерність розпізнавання і подолання дисфункціональних когніцій, які заважають використанню наявних навичок;

Якщо навичок вирішення проблем немає – додатково розробляються відповідні стратегії.

5. Акцент на теперішньому часі

Незважаючи на досить поширений міф про неуважність КПТ щодо раннього дитячого досвіду, в процесі терапії йому все ж таки приділяється достатньо уваги для виявлення і розуміння причин і механізмів формування дисфункціональних когніцій.

Але вважається, що якщо сьогодні проблемні емоції, поведінка і фізіологічні симптоми зберігаються, значить, сьогодні їх щось підтримує, тому для подолання проблем необхідно виявити і подолати їх фактичні (сьогоднішні) механізми.

Таким чином, хоча в КПТ інформація про дитинство також необхідна і важлива – для того, щоб зрозуміти умови, які залишили свій слід на формуванні особистості в цілому і вирішуваної проблеми зокрема, але проблеми долаються в теперішньому часі.

6. Робота на всіх рівнях

Хоча дуже великий акцент в КПТ робиться на реструктуризації дисфункціональних когніцій клієнта, значна кількість втручань спрямована на емоціїі, поведінку та фізіологічні реакції клієнта.  У кожному конкретному випадку психотерапевт оцінює, на якому рівні робота  найбільш актуальна (з урахуванням клінічної картини психічного розладу і особистісних особливостей клієнта). Незалежно від того, який рівень безпосередньо задіяний у роботі, результат проявляється у всіх аспектах функціонування клієнта (мислення, емоції, поведінка, фізіологія).

7. Структурованість

КПТ заслужено славиться своєю структурованістю і алгоритмізацією. Весь процес консультування (психотерапії) має чітку структуру. Кожна сесія і кожна використовувана методика також має чітку структуру.

Чітка структура дозволяє клієнтам швидко адаптуватися і залучатися до процесу консультування, знімає занепокоєння з приводу невизначеності, формує відповідальність і незалежність.

8. Навчання самодопомозі

З самої першої сесії психотерапевт активно «занурює» клієнта в модель КПТ і вчить його користуватися нею самостійно, сприяє тому, щоб клієнт став активним учасником процесу вирішення проблем.

Допомагаючи клієнту зрозуміти, що з ним відбувається, і як вирішувати проблеми, консультант вчить клієнта робити це самостійно. Навчившись розпізнавати прояви дисфункціонального мислення, адекватно оцінювати і долати їх, клієнт отримує можливість у подальшому самостійно вирішувати проблеми, що виникають.

9. Короткостроковість

Звісно, стверджувати, що після 10-15 сеансів можна повністю звільнити клієнта від розладів особистості, тривожно-депресивного розладу, ОКР, панічного розладу та ін. було б нереалістично.   

Втім, в КПТ за досить короткий час вдається сформувати у клієнта навички усвідомлення та управління своєю проблемою (виявленням її симптомів). Крім того, одним з найважливіших завдань КПТ є навчання навичкам самодопомоги, що дозволяє клієнтові самостійно продовжувати рухатися в напрямку досягнення результатів навіть після завершення основної роботи з психотерапевтом.

Показання до КПТ:

• психологічна допомога психічно здоровим людям у вирішенні конкретних нагальних життєвих проблем (відносини, кар’єра, саморозвиток, внутрішні конфлікти ….) – психологічне консультування;
• психологічна допомога здоровим людям, які потерпають від стійких особистісних якостей та станів, які заважають їй ефективно функціонувати, або дисфункціональних постійно повторюваних моделей емоційного, поведінкового, фізіологічного реагування, стикаються з наслідками психотравматичних подій, нехімічними залежностями, хімічними залежностями (на стадії тверезості) – психотерапія (психологічна модель);
• застосування в комплексному лікуванні психічних розладів (психозів, невротичних розладів тривожно-фобічного та депресивного та ін. спектру, розладів особистості, хімічних залежностей, психосоматичнів розладів …) – психологічна допомога в психіатрії та наркології.

Обмеження для КПТ:

• зниження здатності клієнта адекватно сприймати реальність через гострий психоз (ендогенного або психогенного характеру), змінені стани свідомості, виражені формальні порушення мислення…;
• неконтрольоване збудження;
• нездатність встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між своїми реакціями та їх результатами через зниження інтелектуального рівня;
• відсутність мотивації, відмова від самостійної роботи (домашні завдання, письмові практики);
• небажання зосереджуватися на серйозних проблемах;
• категоричне неприйняття базових принципів когнітивно-поведінкової парадигми.

Основні КПТ-інтервенції:

• когнітивні техніки виявлення та модифікації переконань та ставлень;
• поведінково орієнтовані техніки (поведінкова активація, планування, поведінкові експерименти, репетиції, рольові ігри… );
• емоційно-фокусовані техніки;
• тілесно-орієнтовані техніки;
• методи експозиційної терапії;
• систематична десенсибілізація;
• методки метакогнітивної терапії;
• Міndfulness…

КПТ – «зонтичний бренд» сучасної психотерапії

Хоча сьогодні КПТ дуже часто ототожнюють з когнітивною терапією А. Бека, яка дійсно є «флагманом» цієї парадигми, насправді, когнітивно поведінкова терапія – це «мультибрендовий» підхід, яка об’єднує у собі значну кількість різних шкіл та напрямів, поєднаних вищезазначеною загальною ідеєю.

В історичному вимірі (як розвивалася КПТ) зараз виділяють 3 «хвилі» когнітивно-поведінкової терапії. Іноді ще говорять про зародження 4 хвилі у відповідь на бурхливий розвиток сучасних технологій.

Витоки КПТ – «1-ша хвиля»

КПТ «1-ї хвилі» – це, по суті класичний біхевіоризм та необіхевіоризм, на основі яких розвивалися методи впливу на поведінку людини (поведінкова терапія).

Представники:

• класичне зумовлення – Іван Павлов;
• класичний біхевіоризм – Джон Бродес Уотсон;
• оперантне зумовлення – Беррес Скіннер та Едвард Лі Торндайк;
• систематична десенсибілізація – Джозеф Вольпе;
• прогресивна м’язова релаксація – Едмунд Джекобсон;
• теорія соціального навчання – Альберт Бандура.

КПТ «2-ї хвилі»

КПТ «2-ї хвилі» виникла як результат переосмислення класичної S → R формули біхевіоризму, внаслідок якого її було доповнено внутрішніми (когнітивними) змінними: S → I → R.

Найбільш відомими напрямами КПТ-парадигми 2-ї хвилі («класичними» школами КПТ) є:

• раціонально-емотивно-поведінкова терапія ( РЕПТ) – Альберт Елліс;
• когнітивна терапія – А. Бек;
• мультимодальна терапія – Арнольд Лазарус;
• терапія реальністю – Вільям Гласер;
• скілл-терапія (тренінг самоінструктування) – Дональд Мейхенбаум;
• еволюційна когнітивна терапія – Майкл Махоні.

КПТ «3-ї хвилі»

КПТ 3-ї хвилі – психотерапевтичні підходи, засновані на принципах і методах першої і (особливо) другої хвилі КПТ з акцентом на контексти психічного функціонування людини, на тому, як людина ставиться до свого внутрішнього досвіду (думки, імпульси, відчуття) і фокусом на метакогнітивних процесах,  прийнятті, усвідомлюваності (mindfulness), співчутті, особистих цінностях та духовності.

Найбільш відомі напрями КПТ 3-ї хвилі:

• Метакогнітивна терапія (Metacognitive Theraрy) – Едріан Уельс.
• Схема-терапія (Schema Therapy) – Джеффрі Янг.
• Діалектична поведінкова терапія  (Dialectical Behavior Therapy) – Марша Лінехан.
• Терапія прийняття та відповідальності – Стівен Хейс.
• Терапія, сфокусована на співчутті (Compassion Focused Therapy) – Пол Гілберт.
• Десенсибілізація та переробка рухами очей (Eye Movement Desensitization and Reprocessing) – Френсін Шапіро.
• Терапія, заснована на усвідомлюваності (Міndfulness) – Дж. Кабат-Зінн.
• Функціонально-аналітична психотерапія (Functional analytic psychotherapy)  – Роберт Кохленберг, Мевіс Тсай.