Когнітивна терапія А. Бека – напрям когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) – сучасної психотерапевтичної парадигми з емпірично доведеною ефективністю, яка на сьогоднішній день є напрямом вибору №1 як у терапії психічних розладів, так і в психологічній допомозі психічно здоровим людям з ситуативними труднощами.

Завдяки багатьом перевагам, зокрема, емпірично доведеної ефективності, структурованості, методологічні розробленості, наявності когнітивної моделі для значної кількості психічних розладів та психологічних проблем…, когнітивна терапія сьогодні є справжнім «флагманом» КПТ, її найбільш поширеним та відомим напрямом. Більш того, досить часто самі поняття навіть ототожнюються: КПТ = когнітивна терапія.

На теоретико-методологічному рівні Когнітивна терапія відповідає базовій ідеї КПТ-парадигми та її основним принципам.

Основна ідея КПТ:

Реакції людини (емоції, поведінка і фізіологічні реакції) багато в чому залежать від того, як вона інтерпретує подію (думки, переконання про цю подію).

Практичні висновки :

1. На людину впливають не самі події, а сенс (значення), яке вона їм надає. Одна і та ж подія може мати різні емоційні та поведінкові реакції в залежності від інтерпретації.
2. Коли емоційна реакція здається непропорційною або неадекватною події, це пов’язано з індивідуальною інтерпретацією того, що відбувається.
3. Позбавити людину дисфункціональних переживань та дезадаптивної поведінки можливо через допомогу у зміні стійких переконань та ситуативних інтерпретацій на більш адекватні.

«Додаткові» положення КПТ:

• зміна поведінки, в свою чергу, призводить до зміни мислення (а значить, і емоцій і фізіологічних реакцій).
• робота над зміною емоцій також призводить до зміни мислення (а значить, і фізіологічних реакцій).
• вплив на фізіологію дозволяє впливати на мислення (а значить, і на емоції і поведінку).

Базова пояснювальна модель Когнітивної терапії

Конкретизацією базової ідеї КПТ про визначальну (принаймні, важливу) роль думок у виникненні емоційних, поведінкових та фізіологічних реакцій людини у різних ситуація є наступна модель:

Основні поняття Когнітивної терапії («мішені» діагностичної роботи та психотерапевтичних інтервенцій)

Рівні когніцій (А.Бек):

Глибинні переконання

Фундаментальний рівень переконань (уявлень) людини про себе, оточуючих і життя в цілому. Впливає на широкий спектр ситуацій в різних сферах життя людини.

Глибинні переконання:

• Фундаментальний рівень переконань.
• Жорстко вкорінені, дуже важко змінювані.
• Формуються з дитинства.
• Визначають ставлення до себе, оточуючих людей і світу в цілому.
• Клієнти можуть озвучувати їх на першій сесії, але частіше їх доводиться ідентифікувати в процесі роботи.
• Часто клієнти не усвідомлюють, наскільки глибокими та фундаментальними є ці переконання. Вони не розуміють, наскільки ці ставлення впливають на їхнє життя в цілому.
• Клієнти вважають (часто імпліцитно), що переконання правильні, тому що в їхньому житті «так було завжди».

А. Бек розділив глибинні переконання на дві широкі категорії (безпорадності та неприйняття). Пізніше Дж. Бек описала третю категорію – глибинні переконання щодо нікчемності.

Види глибинних переконань (А. Бек та Дж. Бек):

Слід зазначити, що окрім дисфункціональних глибинних переконань щодо себе, у людини можуть формуватися глибинні переконання щодо інших людей та світу.

Незважаючи на те, що клієнт може твердо вірити в свої глибинні переконання і навіть «відчувати», що це правда, ця ідея може бути повністю або в значній мірі викривленою.  Завдання терапевта полягає в тому, щоб допомогти клієнту зрозуміти, що переконання – це  просто  ідея (яку можна досліджувати і оцінювати), а не незмінна істина.

Коріння глибинних переконань сходять до дитинства, на момент їх виникнення переконання могло відображати дійсність, а могло не відображати.

Глибинні переконання зберігаються і існують через схеми мислення клієнта (когнітивні спотворення), коли вони приймають дані, які підтримують основне переконання, і в той же час не враховують аргументи (або применшують їх значення), які суперечать глибинному переконанню.

КПТ пропонує багато стратегій, щоб змінювати глибинні негативні  переконання і сформувати інший, більш реалістичний погляд на себе, інших і світ в цілому.

Проміжні переконання

На основі глибинних переконань формуються проміжні переконання (які також часто не піддаються чіткому вираженню словами).

Проміжні переконання впливають на сприйняття людиною ситуації, що в свою чергу визначає те, як вона мислить, а потім і її емоції та поведінку.

«Допомагають» адаптуватися до навколишнього світу, призвичаїтися до життя при наявності негативного глибинного переконання. Адаптація при цьому може бути дуже болючою.

Проміжні переконання включають:

• ставлення – оцінки існуючих основних переконань;
• правила – приписані моделі поведінки, покликані допомогти пристосуватися до існуючого глибинного переконання, часто мають характер обов’язку;
• припущення – пов’язують сформований стереотип поведінки з наслідками в майбутньому.

На відміну від глибинних переконань, які є безумовними, правила обумовлені (людина переконана, що якщо вона або інші будуть дотримуються певних правил, то можна буде вважати, що «все в порядку»).

Правила часто провокують внутрішні торги, а з часом поведінка змінюється в обхід правил або неухильно їх дотримуватися. Порушення правил призводить до погіршення настрою, тривоги, викликати почуття провини і сорому.

Автоматичні думки

Автоматичні думки – це потік мисленевих образів, обдумування візуальних, тактильних, нюхових або слухових образів, які постійно супроводжують людину.

• Вони є найбільш поверхневим рівнем когніцій.
• Визначаються змістом глибинних та проміжних переконань, спливають з глибин розуму в стресовій ситуації.
• Істотно впливають на емоції і самопочуття людини.
• Хоча їх легко можна усвідомити, вони часто залишаються поза увагою, тому вони не підлягають критиці.
• Правдоподібні, часто сприймаються як правда, особливо якщо людина відчуває сильні емоції.
• Легко піддаються змінам (на відміну від переконань).

Рівні когніцій (приклад):

Когнітивні викривлення

Спотворення мислення, які виникають при обробці інформації.

Заважають логічному мисленню, підтримують негативні глибинні та проміжні переконання, сприяють виникненню і підтримці психоемоційних і соціально-психологічних проблем.

Види когнітивних викривлень: читання думок, передбачення, чорно-біле мислення, катастрофізація, знецінювання, емоційне обґрунтування, навішування ярликів, перебільшення або заниження, узагальнення (надузагальнення), персоналізація, обов’язок (як має бути), мисленевий фільтр, звинувачення, несправедливе порівняння, «а якщо?», жалкування.

Компенсаторні стратегії

Дезадаптивні стратегії подолання, реалізовані людьми в напружених ситуаціях. Визначаються дією когнітивної конструкції  глибинні переконання → проміжних переконання → автоматичні думки.

Компенсаторні стратегії реалізуються для того, щоб знизити інтенсивність неприємних емоцій або навіть запобігти їх виникненню, але насправді не тільки не вирішують проблеми, але і загострюють їх, а з часом можуть призвести до додаткових труднощів.

Компенсаторні стратегії (Дж. Бек):

1. Уникати негативних емоцій
2. Бути досконалим
3. Бути занадто відповідальним
4. Уникати близькості
5. Шукати визнання
6. Уникати конфронтації
7. Контролювати
8. Інфантилізм
9. Намагатися догоджати іншим
10. Привертати увагу (проявляти яскраві емоції)
11. Здаватися беззахисними – шукати захисту та опіки
12. Уникати відповідальності
13. Шукати близькості, коли це недоречно
14. Уникати уваги
15. Провокувати інших
16. Передавати контроль іншим
17. Поводитися авторитарно
18. Дистанціюватися від інших

Підтримуючі цикли

«Порочні кола» думок → емоцій → поведінки → думок…

• підтримують проблему через механізм «самореалізованих прогнозів»;
• включають думки, фізіологічні реакції, емоції та поведінку, які не тільки заважають позбутися від проблеми, але навіть посилюють її;
• складання підтримуючого циклу дозволяє клієнтові зрозуміти, що думки дійсно впливають на емоції, емоції здатні впливати на поведінку, а результати поведінки можуть визначати думки;
• створення підтримуючого циклу корисно для розуміння того, як працює прогноз, який сам себе реалізує.

Загальна* модель підтримуючого циклу:

Приклад заповнення підтримуючого циклу:

*В залежності від клінічної картини того та когнітивної моделі чи іншого розладу підтримуючий цикл має свою специфічну структуру

Основні КТ-інтервенції

Основними діагностичними та психотерапевтичними інтервенціями у КТ, звісно, є когнітивні техніки:

• виявлення та модифікації автоматичних негативних (дисфункціональних) думок,
• виявлення та реструктуризація когнітивних спотворень, проміжних і глибинних переконань;
• складання та модифікація підтримуючих циклів.

Окрім технік, спрямованих на виявлення, усвідомлення таі реструктуризацію дисфункціональних когніцій і поведінки, КТ також активно використовує поведінково орієнтовані техніки (поведінкова активація, планування, поведінкові експерименти, репетиції, рольові ігри… ), методи експозиційної терапії, систематичної десенсибілізації, метакогнітивної терапії, Міndfulness…