Психологічна допомога – це професійна взаємодія кваліфікованого психолога з людиною, яка звернулася по допомогу (клієнтом).
Метою цієї взаємодії є створення умов, за яких клієнт розвиває свою здатність розуміти, що відбувається у його житті, за яких зовнішніх та внутрішніх причин виникли ті чи інші проблеми, що ці проблеми підтримує, якого результату клієнт хоче досягнути, та що для цього потрібно робити.
За своїм змістом психологічна допомога представляє собою певну сукупність процедур, спрямованих на:
Я не працюю:
Іноді перед початком роботи з психологом, клієнти дійсно хвилюються, що психолог може «нав’язати» якесь рішення проблеми, або певні особистісні зміни, від яких ситуація може погіршитися.
Насправді професійний кваліфікований психолог ніколи не буде пропонувати клієнтові свого розуміння ситуації, своїх оцінок, прогнозів та варіантів «правильного» реагування.
Я не займаюся повчанням або «вихованням» людей, які звернулися до мене по психологічну допомогу.
Моє завдання – у співпраці з клієнтом створити умови, в яких він сам зрозуміє, що йому потрібно від життя та окремих його аспектів, що заважає та що може допомогти отримати потрібне.
Клієнт є активною дієвою оссобою у консультуванні чи психотерапії та бере участь у визначенні того, які зміни йому потрібні, що для цього треба робити, та як швидко зміни мають відбуватися. До того ж, для того, щоб зміни відбулися, клієнт має сам активно діяти, поступово наближуючи результат (ніхто не буде його змінювати без власної участі).
Якщо коротко: у результаті психологічної допомоги, Ви отримаєте тільки те, що потрібне саме Вам, та лише те, над чим Ви будете наполегливо працювати.
Психологічна консультація – це зустріч психолога з клієнтом тривалістю 45 – 50 хвилин (більша тривалість може знадобитися в окремих випадках, або в сімейному консультуванні).
Протягом цієї зустрічі відбувається професійна взаємодія психолога з людиною, яка звернулася по допомогу. У процесі цієї взаємодії психолог використовує різні методи, техніки та прийоми, які дозволяють клієнтові краще зрозуміти себе, знайти шляхи розв’язання проблеми, намітити напрями особистісних змін та здійснити їх.
Як правило, перша консультація (іноді 2-3 консультації) більшою мірою спрямована на прояснення проблеми і вивчення особистісних якостей клієнта (має більш діагностичну спрямованість). Зазвичай перша консультація також має привести клієнта до попереднього (початкового) розуміння сутності проблеми, бажаних результатів з її розв’язання та узагальненого плану дій щодо досягнення цього результату. Також клієнту після першої зустрічі варто визначитися, чи підходить йому робота з цим конкретним фахівцем, оскільки іноді відчуття психологічного комфорту/дискомфорту клієнта взагалі не залежить від компетентності психолога.
Якщо після першої консультації психолог та клієнт досягають певної домовленості щодо бачення сутності проблеми, мети та шляхів її розв’язання, відбуваються наступні зустрічі, на яких психолог та клієнт спільно працюють над реалізацію намічених планів з вирішення проблем та досягнення особистісних змін.
Кількість консультація визначається особливістю запита (типом проблеми) та форматом психологічної допомоги, якої потребує людина (психологічне консультування / психотерапія).
Якщо запит клієнта пов’язаний з розв’язанням конкретної проблеми, яка розпочалася нещодавно та обмежена рамками конкретної життєвої ситуації, зазвичай робота проводиться у форматі психологічного консультування.
Тривалість психологічного консультування при цьому варіюється у межах:
У ситуаціях, коли проблеми клієнта визначаються його стійкими особистісними якостями, які впливають на функціонування в усіх сферах життя, або (тим більше) певними невротичними розладами, або розладами особистості, психологічна допомога набуває формату психотерапії. А психотерапія зазвичай триває від декількох місяців.
Середня періодичність зустрічей клієнта з психологом – це один раз на тиждень (краще у певний, чітко визначений день).
Доцільність саме такої періодичності підтверджена дослідженням умов ефективності психологічної допомоги в усіх сучасних напрямах психотерапії.
Більша кількість консультацій на тиждень може бути необхідною за умов важкого стану клієнта (важкі психотравми, суїцидальний ризик, ускладнене горювання….).
Зменшення частоти зустрічей зазвичай буває доцільно на завершувальному етапі психологічного консультування або психотерапії, коли основні зміни вже досягнуті, а клієнт потребує лише підтримки цих змін та навчання профілактики рецидивів.
Зазвичай, досягнення будь-якої серйозної мети з особистісних змін, змін у переконаннях, емоційному та поведінковому реагуванні потребує наполегливої структурованої регулярної роботи.
Але клієнт, звичайно, має право звертатися до психолога час від часу, зі значними перервами («у міру необхідності») – наприклад, задля того, щоб отримати допомогу у процесі прийняття якогось важливого рішення.
Клієнт, звісно, отримує результат та користь від таких звернень, але це просто не є форматом психологічного консультування чи психотерапії. Скоріш, це несистематичні коучінгові сесії.
Так, конфіденційність стосунків з клієнтом є одним з найголовніших етичних принципів психолога, яких я завжди дотримуюся.
Втім, конфіденційність спілкування психолога та клієнта за законодавством має певні обмеження.
Наприклад, психолог зобов’язаний сповіщати відповідні служби та організації у випадках: прямої безпосередньої загрози життю людини, скоєння або планування злочинів, порушень прав неповнолітніх або недієздатних осіб.
Необхідно відразу зазначити, що на сьогодні існують два суттєво різні підходи та визначення того, що є психотерапією.
У відповідності до першого, медичного, підходу (доречи, досі офіційно зафіксовано у нормативних актах України) психотерапія є галуззю медицини, яка використовує психологічні знання та техніки для діагностики та лікування психічних розладів. У межах цього підходу офіційну кваліфікацію психотерапевта (зафіксовану у державному дипломі про отримання вищої освіти) отримують випускники медичних закладів вищої освіти, тобто лікарі-психотерапевти.
У межах іншого, психологічного підходу, який є прийнятим у країнах Північної Америки, Західної Європи, а також досить давно поширився у професійному співтоваристві фахівців допомогаючих професій України, Психотерапія є науково та практично обґрунтованим видом практичної діяльності, спрямованим на допомогу людям, які потерпають від психологічних, психічних, психосоматичних, соціальних проблем або страждання. Психотерапія в її психологічній моделі використовує методи психологічної інтервенції, які є специфічними для різних психотерапевтичних напрямів (психоаналізу, когнітивно-поведінкової терапії, гештальт-терапії…).
Порівняльний аналіз психологічного консультування та психотерапії (у її психологічній моделі):
Критерій | Психологічне консультування | Психотерапія (психологічна модель) |
---|---|---|
Мета | Вирішення конкретної проблеми, яка розпочалася нещодавно та обмежена рамками конкретної життєвої ситуації | Зміни особистості (подолання тих усталених особливостей, які створюють проблеми, та розвиток якостей, які сприяють ефективному функціонуванню) |
Рівень результату | Окремі аспекти досвіду (поведінка, переконання, очікування, цінності, цілі …) | Стабільні особистісні структури, вся структура особистості |
Клієнт | Здорова людина, яка має окремі внутрішньоособистісні (міжособистісну, професійні…) труднощі або нетривалі незначно виражені прояви емоційних або поведінкових негараздів | Здорова людина, яка має стійкі особистісні якості, які заважають їй ефективно функціонувати, або дисфункціональні постійно повторювані моделі емоційного, поведінкового, фізіологічного реагування; Здорова людина, яка має травматичний досвід (дитячий, дорослий кризовий…), потерпає від його наслідків та хоче виправити становище; Здорова людина, яка тривалий час має окремі несистематичні прояви (симптоми) психічних розладів (тривожнысть, депресивний стан, нав’язливі стани…); Людина з невротичним розладом , розладом особистості, або навіть пацієнт із серйозним розладом відповідного профілю (психіатричного, наркологічного…) у межах призначеної лікарем терапії (експериментальні дослідження доводять, що поєднання медикаментозного лікування з психотерапією є значно ефективнішим у порівняння з призначенням ліків) |
Відповідальність за постановку цілей | Клієнт (людина, яка звернулася по психологічне консультування сама вирішує, якої цілі хоче досягнути, завдання психолога у цьому аспекті – лише допомогти усвідомити цю ціль та оцінити її прийнятність) | Психолог (клієнт не має психологічної освіти, тому не може визначити, які особистісні якості та яким чином варто змінювати, отже мету психотерапії пропонує психолог, але узгоджує її з клієнтом) |
Відповідальність за результат | Взаємна (рівна на початкових етапах, більша – клієнта в міру його просування за процесом консультування) | Взаємна, але більша – психолога |
Рівень роботи | Переважно раціональний | Робота зі свідомими та несвідомими аспектами досвіду |
Методи роботи | Переважно комунікативні техніки | Широкий спектр методів, специфічних для того напряму, в якому працює психолог |
Тривалість | У середньому до 12 зустрічей | Від декількох місяців та залежить від стану клієнта та динаміки процесу |
Професійна підготовка психолога | Вища психологічна освіта, підтверджена дипломом ЗВО державного зразка про присвоєння кваліфікації психолога |
|
Спеціалізація у психотерапії | Не обов’язкова. Хоча, навіть якщо психолог обмежується психологічним консультуванням, наявність спеціалізації у певному напрямі психотерапії дозволяє краще концептуалізувати та структурувати процес надання психологічної допомоги | Обов’язкова. Психотерапії «взагалі» не існує. Кожний фахівець має отримати спеціальну підготовку та працювати у межах певного напряму психотерапії (психоаналіз, КПТ – когнітивно-поведінкова терапія, символдрама…), або напрямів, якщо базові концепти цих напрямів логічно інтегруються одне з одним |
Виберіть мову: